Оратівська селищна рада
Вінницька область, Вінницький район
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Історична довідка села Човновиця

ЧОВНИЦЯ

На схід від села знайдено знаряддя праці, вироби, які свідчать що на території Човновиці жили люди з найдавніших часів. Історія виникнення села припадає на період, коли на Пра­вобережній Україні панували польські шляхтичі. Селяни відробляли тяжку панщину, лаго­дили шляхи, супроводжували панські обози. Крім цього, народ зазнавав спустошливих набігів з боку турків і татар. Зберігається переказ про те, що в село прибули два татарських вершники і зупинились переночувати. Господиня хати випалила окропом татарам очі, а коні нагнала.

Першими жителями були селяни, які втікали в чорні ліси від тяжкого гніту поневолювачів.

Виникло село в кінці XV - на початку XVI ст. Спочатку це був хутір, що нараховував 10-15 хатин. Село протяжністю кілометр мало лише одну вулицю. Південна частина села називала­ся Село, а північна Гудзівка. Пізніше виникли кутки: Пеньки, Танасові, Мельників.

Житель Скоморошок 116-річний Андрій Мокійович Мерецький у 1967 році згадував, що його батько, який прожив 130 років, розповідав, що на північному сході Човновиці було велике озеро і звалося Чорне. З озера витікала річка Овсій, що впадала в Роську. Місцеві жителі займалися землеробством, рибальством, полюванням, розводили корів і овець, були знаменитими човнярами.

В книзі Л. Похилевича «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (К., 1864) читаемо: «Челновица, село лежит на возвышенном месте между двумя оврагами, по коим текут источники, недалеко начинающиеся. Окружено черными лесами, из коих прежде де­лались челны, давшие название селу. Жителей обоего пола: православных 875, римских ка­толиков - 15; земли 2140 десятин. Челновица в 1726 году принадлежала каштеляничу Во­лынскому, стольнику Пинскому-Визицкому, через 10 лет - его жене, потом уже в 1784 году владел ею граф Красицкий, надворный хорунжий Литовський, потом зять его регент Ли­товський - Каэтан Корженевский. Потом граф Александр Поцей и сын Феодор - обозный Литовський, у коего купил в 1824 году Павел Демьянович Стретович Меленевский. Нынеш­ний владелец Челновицы - Леонард Павлович Меленевский, внук Павла.

Церковь Богородичная, деревянная, 6-го класса; земли имеет 46 десятин; построена 1765 года. Прежняя церковь, описана в визите Тетиевского деканата 1741 года, была дубовая о трех куполах, строилась прихожанами в 1736 году. Приходских дворов имела: в Челновице 50 и в Скоморошках 5».

У 1840 році Човновиця належала генералу Немировському. В 1845 році він побудував це­гельню, ґуральню. У власності мав 1200 десятин землі.

В селі було три корчми і жодної школи. Населення залишалось неписьменним, жителі села носили одяг із домотканого полотна, а взувалися в личаки.

Старожил Євдоким Трифонович Стельмащук розповідав, що його прадід для навчання своїх дітей Герасима, Потапа і Кіндрата наймав учителя із Тетієва. Пізніше почали навчати дітей читати в хаті селянина Юхтима Степанчука, але це були лише четверо дітей сільських ба­гатіїв. Перша однокласна церковно-приходська школа, в якій навчалося 7 учнів сільських багатіїв, побудована в 1850-1853 роках з дерева, обмазана глиною та покрита соломою. Учите­лями були Потап Мельничук, Нагорний.

Окремі жителі Човновиці брали участь у Кримській війні 1853-1856 років. Селянин Мануїл Пеньковий за проявлений героїзм у битві за Севастополь був нагороджений Георгіївським хре­стом, а Полікарпа Саковича Антонюка нагородили чотирма Георгіївськими хрестами за ге­роїзм, виявлений у боях.

Маніфест про скасування кріпосного права зустріли в селі вороже. Селяни відчули грабіж­ницький характер цієї реформи, адже їх земельні наділи ще зменшились. Після реформи 1861 року кількість малоземельних і безземельних селян збільшилася. Селянських господарств з дрібними наділами було до сотні, а безземельних - 48. Це й спричинило в селі бунт. Іван Кіндра­тович Ґудзь з групою селян захопили панську землю і стали ділити її між бідняками. Завору­шення тривало близько двох тижнів. Пан утік і викликав взвод солдатів. І. К. Ґудзя було вби­то, а 20 селян відправлено на каторгу.

Почастішали виступи селян у кінці 90-х років XIX ст., коли вони вперше почули про Леніна. Цю звістку приніс в Човновицю каторжанин Оверко Поліщук. Великий вплив на селян мала Ленінська газета «Іскра», яку приносили із Скоморошок.

Під впливом наростаючої революційної хвилі 1905-1907 років посилився селянський рух у Човновиці. 1906 року селяни озброїлись вилами, сокирами, косами і пішли громити панський маєток. Тиждень тривав бунт. У село прибув каральний загін, який схопив керівника повстан­ня Бартіома Котенка. Його закували в кайдани і відправили на каторгу до Сибіру. Інші учас­ники бунту були заарештовані і побиті нагаями.

Кількість безземельних сімей збільшилася до 6о. Близько 30 сімей селян виїхали до Сибіру на вільні землі. Один із них ще живий. Це Микита Олексійович Ґудзь, 1914 року народження, найстаріший житель Човновиці, інвалід Великої Вітчизняної війни, ветеран праці. Його спога­ди - це окрема сторінка історії села.

Страшним був голодомор 1932-1933 років. Збереглося багато свідчень очевидців. У ті го­лодні роки в Човновиці померло 416 жителів, а в Закриниччі - 426. В пам’ять про померлих в 1992 році встановлено пам’ятні знаки «Жертвам голодомору 1932-1933 років».

Залишаються в пам’яті людській роки Великої Вітчизняної війни і важкі випробування, що випали на долю наших земляків. Сімнадцятого липня 1941 року фашисти окупували село. На фронтах війни воювали 596 односельчан, 310 з яких віддали за перемогу найдорожче - життя. Із 286 живих, які повернулися з війни, 64-ту річницю Перемоги зустріли тільки Микита Олексі­йович Ґудзь, Сергій Прохорович Ханін, Кирило Гурійович Пеньковий, Андрій Андрійович Пень­ковий, Марія Фоківна Кріцька, Марія Лазарівна Сокур, Олексій Вакулович Шпак, Іван Проко­пович Фещук, Олексій Антипович Максимлюк, Андрій Олексійович Тимощук.

У1928 році в Човновиці організовано товариство спільного обробітку землі «Червона зірка», пізніше - колгосп ім. Леніна.

У Київському історичному архіві «...имеются сведения о количестве населения в с. Челновица - 1611 чел. и наличии церковно-приходской школы, открытой в 1860 году».

У Вінницькому обласному архіві зберігаються матеріали про те, що Човновицька трудова школа 1924-1925 років мала 159 учнів (127 хлопців і 32 дівчини), 2 учителі (віком до 25 років) з освітою педагогічних курсів і учительської школи. Директором школи був Ткачук. До 1941 року функціонувала семирічна школа. Під час війни школа не працювала, а з 1945 року знову відкрилася. З 1958 року - це восьмирічна школа, а із 1990 - загальноосвітня середня школа I- III ст. Двоповерхове приміщення на 560 учнів введене в дію 1967 року.

У 1925 році працювала хата-читальня, що мала 20 книжок і періодичні видання: газети «Більшовик», «Молодой пролетарий», «Радянське село». Бібліотеку відкрито в квітні 1950 року.

Гордістю села є люди. За значні досягнення в праці багатьох відзначено високими урядо­вими нагородами. Орденом Трудового Червоного Прапора були нагороджені: ланкова буря­ківничої ланки Ольга Калениківна Майстер, трактористка Катерина Мефодіївна Ґудзь, телят­ниця Тетяна Яківна Циба, комбайнер Василь Максимович Ящук, тракторист Микола Якимович Гусак, тваринниця Степанида Артемівна Оцабера, а колишній голова колгоспу Іван Гера­симович Антонюк та комбайнер Олексій Євменович Криштопа нагороджені орденом Леніна.

 

 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь