Оратівська селищна рада
Вінницька область, Вінницький район
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Історична довідка села Заруддя

ЗАРУДДЯ

На горбистій місцевості, що тягнеться здовж болотистих берегів, у XVIII ст. виникло перше землеробське поселення, що складалося з двох десятків будівель.

Знаходилося воно за болотистими низинами, за рудами, як говорили місцеві жителі. Звідси і походить назва села Заруддя. Звертають на себе увагу промовисті назви сільських вулиць або кутків, що побутують у селі понині: Загора, Злодіївка, Горобіївка, Собачівка, Цимбалівка, Гадомщина, Садиба, Хутір.

На території Заруддя, очевидно, були давніші поселення, про що свідчать залишки підзем­них ходів.

М’які ґрунти річкової долини селяни обробляли дерев’яними сохами із залізними наконечниками (сошниками), сіяли пшеницю, ячмінь, просо. Продуктивність праці була дуже низь­кою, урожай - мізерним, продуктів ледве вистачало на харчування.

Напередодні Першої світової війни в Заруддя приїхав пан Ярошинський, який викупив зе­мельні володіння в пана Козіцького.

Понад півтори тисячі гектарів поміщицької землі розкинулись широкими полями навколо Заруддя та Гоноратки. У господарстві налічувалося 96 коней, 88 волів, 23 корови. Поля оброб­лялись кіньми та волами, сіяли вручну пшеницю, жито, гречку, овес, ячмінь та цукрові буряки. Панські робітники, які жили у сирих бараках, не справлялись з важкими непосильними робо­тами. Люди жили бідно. Із 180 селянських дворів лише 93 мали свою землю (по 1-2 десятини). Щоб не вмерти з голоду, селяни вимушені були найматися на роботу до поміщика. За важку працю пан платив дуже мало: десять карбованців і три корця зерна на рік. Хліб збирали серпа­ми і косами, молотили ціпами. На все велике господарство була лише одна молотарка, яку рухав локомобіль. Пан Ярошинський дуже повільно перебудовував своє господарство на капіталістичний лад. Весь тягар роботи лягав на плечі селянина.

В кінці листопада 1917 року в центрі села зібрався незадоволений люд. Рушили до панського маєтку. Пана вже не було, він встиг утекти в Польщу. На трибуну піднявся Сила Ілліч Новодворський і повідомив про перемогу робітничого класу в Петрограді і проголошення радянсь­кої влади.

У1920 році обрано Зарудянську сільську раду. Першим її головою був Сила Ілліч Новодворський. Після війни головами сільської ради обиралися: Григорій Романович Дацюк, Олена Олехова, Лідія Петрівна Марчукова, Володимир Кузьмович Демченко, Петро Григорович Дацюк, Володимир Іванович Чернюк, Григорій Дмитрович Богатир, Тетяна Кузьмівна Вакулюк.

У1921 році в Зарудді було створено комітет бідноти, 1922 - комсомольська і партійна орга­нізації. Секретарем партійної організації був Іван Захарович Гайзизулін. Комсомольців було вісімнадцять, членів партії - три.

У1928 році комуністи і комсомольці організували ТОЗ, керівником якого був Олекса Гордійович Цукрук. Товариство ставило за мету привчити селян до колективного господарювання. Для утримання конюшні члени ТОЗу віддавали власні будівлі. Було відкрито кузню, стель­машню, усуспільнено 28 коней. ТОЗ мав 130 га орної землі. Врожай зібрали набагато кращий, ніж одноосібники. В перші дні радянської влади в селі був утворений радгосп, директором яко­го призначено Зелінського. У радгоспі було 1200 га землі. Сільськогосподарських машин не було, обробіток землі проводився кіньми, волами. Радгосп допомагав ТОЗу насінням.

Протягом 1929-1930 років у селі відбулася колективізація. Першим головою колгоспу був Марко Григорович Мартинюк. Колгосп мав 1250 га землі. Колгоспники побудували тварин­ницькі приміщення: конюшню, воловню та комору для зерна.

Більшість людей жили бідно. Особливо навесні в багатодітних сім’ях не вистачало продуктів. А в 1933 році настав справжній голод. У радгоспі була організована їдальня для робітників, де харчували двічі на день, тому сюди приходили на роботу не тільки люди з Заруддя, а й з навколишніх сіл. Однак смертність була високою. У Зарудді в цей голодний рік померло 66 жителів, але слідів їх могил немає.

Двадцять другого червня 1941 року фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. На захист Батьківщини із села пішов 181 чоловік, 114 із них не повернулися з фронтових доріг. Сорок сім воїнів загинули, визволяючи село від німецько-фашистських загарбників. Імена со­рока трьох із них встановити не вдалося. На честь вшанування подвигу загиблих у центрі села встановлено пам’ятник та закладено Алею пам’яті.

Через 20 повоєнних років у колгоспі ім. Калініна оброблялося 2640 га земельних угідь. Мали 17 тракторів, її комбайнів, 7 автомашин. Виробничий напрямок: рільництво і тваринництво. У 1964 році зібрано 6650 ц пшениці, кукурудзи - 5090 ц, цукрових буряків - 75205 ц, картоплі - 2400 ц. Продано державі 10200 ц хліба і 535 ц соняшнику. На тваринницькій фермі утримува­лося 340 корів та 430 голів молодняка. Продано державі 4520 ц молока і 348 ц м’яса. Прибуток господарства становив понад півмільйона карбованців.

У радгоспі «Ударник» працювало 260 робітників. Земельних угідь було 1397 га, тракторів - 18, комбайнів - 8, автомашин - 17. Виробничий напрямок - тваринництво. На тваринницькій фермі утримувалось 260 корів та 468 голів молодняка, 1765 голів свиней, зокрема 78 свино­маток. Валове виробництво продукції становило 207000 крб. Продано державі 4495 ц молока, 522 ц м’яса, 4499 Ц зернових, 18082 ц цукрових буряків. Радгосп став високорозвиненим меха­нізованим господарством.

У1970 році за згодою членів господарства колгосп ім. Калініна приєднали до радгоспу «Удар­ник». Було створено єдиний автопарк, тракторний стан, об’єднано земельні масиви, тварин­ницькі ферми. Згідно з розпорядженням тресту сільськогосподарське підприємство села Заруддя стало називатися племрадгоспом з вирощування великої рогатої худоби. У радгосп стала надходити нова сільськогосподарська техніка. Трест направив на роботу в радгосп чотири аг­рономи, три зоотехніки, інженера.

З 1968 до 1980 року директором радгоспу «Ударник» працював Василь Васильович Кріт. З 1981 до 1987 року - Михайло Іванович Міхновський. За час його роботи підвищилась продук­тивність праці, збільшилась урожайність, зросли надої молока, виробництво м’яса.

З травня 1987 року радгосп очолив Анатолій Іванович Мироненко, агроном за фахом, дос­відчений керівник. У той час по всій країні велась боротьба з пияцтвом і алкоголізмом, вжива­лись заходи щодо зміцнення трудової дисципліни. У селі також проводилась відповідна робо­та, що позитивно вплинуло на результати господарювання. Працівники радгоспу «Ударник» в цей час домоглися значних успіхів у виробництві сільськогосподарської продукції. Трактори­сти А. І. Герасименко і С. Т. Федченко постійно виконували і перевиконували норми виробітку. По 6500-7000 ц зерна намолотили комбайнери С. Т. Федченко, І. П. Богатир, І. П. Цимбалюк. Водіями автомашин були Г. М. Кравчук та І. Г. Мудрий. Доярки Н. Н. Качківська, Г. Т. Дячен­ко, Н. О. Вільчинська отримували від фуражної корови по 3000 кг молока в рік. Телятниці 3. В. Козачок, А. І. Брижань домоглися відповідно 780 і 68о г середньодобового приросту ваги телят. Кращими буряководами були М. І. Венжик, М. Р. Гончарук, Н. І. Тупчій.

У 1990 році радгосп було реорганізовано в колективне сільгосппідприємство. У 1993 році було створено фермерське господарство «Надія», яке очолив В. П. Мартинюк.

У1996 році відбулося розпаювання земель колективного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб». Частина власників віддала свої паї в оренду колективному господарству, інші - в оренду фермерським господарствам або самостійно її обробляють. Сьогодні в Зарудді працює три фермерських господарства: «Надія» (голова В. П. Мартинюк), «Валентина» (голова А. А. Зрубовенко), «Колос» (голова В. І. Зеленський), а також 35 господарств одноосібників, які са­мостійно обробляють свої земельні паї.

На території сільської ради знаходиться загальноосвітня середня школа III ступенів, зас­нована ще до революції. Спочатку то була земська школа, що давала початкову освіту. У1930 році було організовано семирічку, а в 1960 її реорганізовано у восьмирічну. З 1991 року вона стала неповною середньою школою з навчанням дев’ять років. У 2001 році школу перейменова­но в загальноосвітню середню школу III ступенів. Найдовше директорами школи працювали А. К. Кукліч, М. Т. Бовкун, І. П. Прилуцький, який очолює школу і зараз. У1975 році побудова­но і введено в дію нове шкільне приміщення.

У1947 році було створено сільську бібліотеку. Першим бібліотекарем була І. Д. Тупчій. Після неї довгий час працювали Л. К. Гевелюк, Н. С. Калашник.

Фельдшерсько-акушерський пункт села Заруддя було засновано 2 січня 1930 року рішенням сесії Зарудянської сільської ради. Першою завідуючою ФАПом була М. А. Цукрук. Спочатку ФАП знаходився в пристосованому приміщенні. У1965 році було введено в дію нове приміщен­ня. Понад двадцять років медичну допомогу жителям села надає М. М. Козаченко.

Відділення зв’язку було відкрито 1957 року. До цього жителів обслуговувало Оратівське відділення зв’язку. Листоноша М. Р. Соловей кожного дня приносив пресу, листи, посилки. Завідуючими відділенням працювали: Г. М. Висока, М. Р. Задояна, А. П. Балинська, А. І. На­гарна. Зараз його очолює Л. М. Зеленська.

У1935 році в селі почав діяти клуб, що спочатку знаходився у пристосованому приміщенні. Новий клуб збудували 1937 року. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності, пересувна кіноустановка. Завідувачами клубу були М. С. Прилуцький, Д. О. Слюсар, В. В. Слюсар. Нині заклад має статус будинку культури.

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь